Традиція, яку не зламати: ліцеїсти та вчителі написали Радіодиктант національної єдності в укритті 
Щороку українці з різних куточків світу роблять паузу в роботі й навчанні, аби об’єднатися навколо однієї мети — написати Радіодиктант національної єдності. Для нашого ліцею цей день уже традиційно став справжнім святом грамотності, патріотизму та незламності. 
Сьогоднішній день не став винятком, хоча й вимагав від нас особливої витримки. Попри всі перешкоди та вимкнення світла
, ліцеїсти були разом і тримали наш мовний фронт! 
, ліцеїсти були разом і тримали наш мовний фронт! У безпечному просторі панувала особлива атмосфера зосередженості, трепету та гордості. Коли через акустичні колонки залунали перші звуки диктанту 
, в укритті настала цілковита тиша — лише шелест паперу та тихий стукіт ручок. 
, в укритті настала цілковита тиша — лише шелест паперу та тихий стукіт ручок. Писали всі — від наймолодших ліцеїстів 
до старшокласників та досвідчених учителів 
.
до старшокласників та досвідчених учителів .
«Радіодиктант — це набагато більше, ніж просто перевірка орфографії чи пунктуації. Написати його в укритті під час відключень світла — це наш маніфест незламності, прояв солідарності та любові до рідного слова», — діляться враженнями викладачі ліцею.
«Радіодиктант — це набагато більше, ніж просто перевірка орфографії чи пунктуації. Написати його в укритті під час відключень світла — це наш маніфест незламності, прояв солідарності та любові до рідного слова», — діляться враженнями викладачі ліцею.Після завершення диктанту в укритті ще довго лунали жваві обговорення, посмішки та ділення враженнями від складних розділових знаків.
Головне відчуття, з яким ми вийшли з укриття, — це впевненість у тому, що нас не зламати жодними блекаутами 
. Доки ми пишемо, думаємо і розмовляємо українською навіть у найважчих умовах — ми єдині, ми живемо й перемагаємо! 
. Доки ми пишемо, думаємо і розмовляємо українською навіть у найважчих умовах — ми єдині, ми живемо й перемагаємо! Ця традиція вже міцно вкорінилася в життя нашого ліцею, і немає сумнівів, що наступного року ми знову зберемося разом, аби в єдиному пориві вивести на папері чергові рядки нашої спільної історії. 
