З метою виховання ціннісного ставлення до біорізноманіття, проведення широкої просвітницької роботи і практичних дій з охорони та збереження орнітофауни, в ІАЛ НУБіП України серед учнів проведено перший етап Всеукраїнського конкурсу «Годівничка – 2023». Найкраща робота – малюнок і вірш «Ворон» учениці 9-В класу Кожедуб Нонни буде відправлено на ІІ міський етап конкурсу. Щиро бажаємо перемоги нашій талановитій зірочці!
ВОРОН
Місто палає вогнями ночі, танцює полум’я віків,
Воїни лишають стіни охоче — замість руїн їх пригріє сніг.
На шляху не знайдеш цілої хатини: ворог робить з дороги степ.
Захисники не в стінах домівки: тепер їх домівка — склеп.
На чорному, як дьоготь, коні сидить ватажок.
Слід його давно похолов на перехресті стежок.
Вони йдуть на схід, туди, де земля стала дика від лиха.
Їх проводжає сумний степ, вдивляючись стиха.
Коли тане ніч і земля завмира,
З’являється серед вітрів ворон, що живе серед темних снігів.
На плече сяде до ватажка, вкаже до місця шлях,
А він нагодує і вирішить до серця його пригорнуть.
А як птах нап’ється води досхочу і в небо стрілою злетить,
Там, ген-ген за степом, його видно лише на коротку мить.
Він веде військо дужим крилом, і клич його злий, голосний,
А люди швиденько їдуть гуртом, розробляють план запасний.
Та проходять роки, і тануть сніги,
Перо йде на могилах у вальс.
Крига зникає і знов до ріки повертається відведений час.
Загинуло військо, лягло у степу, у них свій свободи трактат…
З людьми дорогими він назавжди обірвав останній контакт.
Порох холоне, війна затиха, мертве поле з полеглих душ;
І тільки той ворон — старий і слабкий – згубився серед крові калюж.
Тинятись деінде йому не звикать — життя знов по колу іде.
У небі вже важко, як раніше, літать — підбите крило реве.
Піднявшись у небо з останніх сил, буде він зимувать,
Милості божої й людської на рідній землі шукать.
У ріднім степу на опаленім дубі згори сяде землю свою оглядать.
І з волі народу свого на гілліі буде на переможну весну чекать!
